«Моя головна нагорода — памʼять про побратимів». Відверте інтерв’ю воїна 80-ї Галицької бригади

«Це не просто збройний конфлікт. Це війна за наше виживання, за майбутнє наших дітей. Я буду до кінця працювати на перемогу».

Свій бойовий шлях Микола на псевдо «Борода» почав ще в часи АТО. Тоді у складі роти снайперів він пройшов Дебальцеве, Авдіївку, Вуглегірськ та багато інших місць на сході нашої країни.

З перших днів повномасштабного вторгнення десантник знову взяв до рук зброю та приєднався до 80-ї Галицької бригади. Далі були перші бої на півдні країни, звільнення міст і сіл від окупантів. Згодом бригада опинилася на Донбасі. Рота «Бороди» працювала в Білогорівці, де на переправі через Сіверський Донець жива сила та техніка окупантів знищувались десятками одиниць.
«Тоді наша артилерія відпрацювала дуже класно. Росіяни лізли і лізли. Думали, що тут, як у грі — потім відновляться, але вони просто тонули, їх розвалювали, це будо класно».

Згодом, внаслідок наїзду автомобіля на протитанкову міну, Микола зазнав важких поранень.
«У той момент я думав, що помер і лечу на небо. Мене відкинуло, я лечу, бачу тільки блакитне небо і думаю: все, певне, так виглядає смерть. Але за долі секунди мене приземлило. Ага, думаю, глянули зверху і вирішили, що у мене тут ще купа роботи».

Далі було багато лікарень, операцій та довга реабілітація. За сімейними обставинами та за станом здоровʼя «Борода» міг би вже давно звільнитися з війська. Але такий варіант навіть не розглядав. Натомість одразу почав шукати чим може бути корисним своєму підрозділу, адже хотів повернутися до своїх побратимів.

Після лікування, десантник почав занурюватись у тему дронів. Спочатку навчився керувати дроном. Потім повернувся в бригаду і став інженером у взводі ударних безпілотників, а згодом створив школу для операторів БпЛА різних типів.
«Я завжди думаю про те, як внести якісь нові методики навчань, щоб людина була максимально підготовлена, щоб вона могла максимально ефективно виконувати свою роботу. Отака от філософія нашої школи».

Це інтервʼю — історія воїна, який роками, попри всі випробування, продовжує боротьбу за рідну землю. А ще це пам’ять про велику відвагу та внутрішню силу людей, які були поряд з «Бородою» на його шляху.
«Моя головна нагорода це памʼять про них, всі імена їхні в мене в голові, я всіх їх памʼятаю».

Слава Десантно-штурмовим військам!
Слава Україні!

Відділення комунікацій 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади 8-го корпусу ДШВ ЗСУ