«Думав, дадуть грошей, а опинився в полоні»: Історія окупанта, який двічі намагався втекти від війни

«Я думал, что подпишу контракт, дадут денег и буду служить, все нормально будет. Потом приехал сюда, все увидел и понял, что не так все происходит».

Анджиґаш — полонений солдат армії рф із республіки Тува. Чоловік, який ледь говорить російською, пішов на війну, аби заробити грошей. Проте, побачивши армію своєї країни вже не з екрана телевізора, а зсередини, втік на третій день служби.
«Вспомнил о своей семье, подумал, что не надо мне это все».

Через рік Анджиґаша заарештували. Аби не повертатися на війну, він сів до вʼязниці. Та російський рекрутинг дістав його і там: за ґратами чоловіка знову змусили підписати контракт.

«Полиция, у них специальные зеки есть. Они тебя начинают ломать, прессовать, побьют. Вот так и подписывают контракт».

На перше бойове завдання Анджиґаша відправили у селище Комар на Донеччині. Звідти він просунувся на наступну визначену позицію, на якій просидів кілька місяців. Коли ж їжі та води вже не стало, у пошуках вийшов на вулицю, де й натрапив на бійців 80-ї Галицької бригади.

Наразі полонений каже, що не хотів би потрапити на обмін, бо в росії його знову відправлять на війну. Проте тут, в Україні, перебуваючи у цілковитій безпеці, Анджиґаш раптом згадує своє коріння і розповідає, що взагалі-то не вважає себе росіянином, а його народ мріє жити окремо від росії.

Відділення комунікацій 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади 8-го корпусу ДШВ ЗСУ