ВКРАДЕНИЙ НОВГОРОД: як Московія переписала початок Русі?

Московитська історіографія починає Русь із північного Новгорода: Рюрик, Олег, Київ, Володимир, Ярослав. Але що, якщо частина цієї історії належала зовсім іншому Новгороду — Новгороду-Сіверському на Десні?

У цьому випуску Saga UA ми перевіряємо цю версію через географію, археологію та давні джерела.

Чому князівські війни XI століття виглядають дивно, якщо Ярослав перебуває далеко на півночі? Що змінює «Сага про Еймунда»? Як пояснити майже надприродні переміщення Всеслава Полоцького? Чому новгородський єпископ Нифонт постійно пов’язаний із Києвом і Черніговом?

Далі — археологія. На місці сучасного Великого Новгорода міський центр формується пізніше, тоді як поруч існувало Рюрикове городище зі сильним скандинавським компонентом. А Новгород-Сіверський археологічно постає як княжий центр Русі на Десні.

Окремий ключ — «Слово о полку Ігоревім», де Новгород-Сіверський природно існує в одному політичному просторі з Києвом, Черніговом, Путивлем, Десною та Дніпром.

І нарешті — XVII–XVIII століття: Лазар Баранович, друкарня Новгорода-Сіверського, Феофан Прокопович, Петро I та формування московитської імперської історіографії.

Саме тоді старі тексти, рукописи й географічні назви дедалі більше проходять через імперський центр, а Московія вибудовує історичну лінію:

Рюрик. Новгород. Олег. Київ. Володимир. Москва. Імперія.

Це не спроба заперечити існування Великого Новгорода.

Питання інше:

чи справді йому належить уся рання історія, яку пізніше приписала йому московитська імперська традиція?

І якщо Новгород можна було перенести на карті — що ще могли перенести разом із ним?

Це наша історія. Це Сага України.

Підписуйся. Дивись. Пам’ятай.