СТАРОДАВНІЙ ЗВУК, ЯКИЙ ДОСІ ЖИВЕ | Ліра, фронт і майстерня: історія військового, що вистояв

Проєкт створено за підтримки Українського Культурного Фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі» та партнера проєкту ТОВ "АВІОКОН ПРОЕКТ"

Другий сезон документального проєкту «Новий код_» продовжує розповідати історії людей, у чиєму житті війна, українська культура, творчість і особистий досвід з’єдналися в одну історію. Герой цієї серії — Тарас, військовий, майстер традиційних музичних інструментів і лірник, для якого давнє ремесло стало не лише частиною минулого, а й способом будувати життя після фронту.

До повномасштабної війни його світ складався з майстерні, дерева, музики та українських традиційних інструментів. У старій батьківській майстерні залишилися верстак, інструменти та заготовки для цимбал. Саме пошук знань про це ремесло привів Тараса до середовища Кобзарського коледжу, майстрів, музикантів і наставників, які зберігали українську кобзарську та лірницьку традицію. Згодом він почав сам виготовляти ліри, торбани та інші народні інструменти.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Тарас пішов на війну. Після навчання в Естонії він служив у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура», у 25-му штурмовому батальйоні, на Запорізькому напрямку. Під час останнього бойового завдання він втратив руку.

Після поранення стало зрозуміло: повернутися до колишнього життя так, ніби нічого не сталося, неможливо. Але замість спроб відтворити минуле Тарас почав шукати інший спосіб залишатися собою. Він потрапляє до театру ветеранів, виходить на сцену, працює разом з іншими військовими та ветеранами і знову повертається до музики.

Особливе місце в цій історії займає колісна ліра — старовинний український інструмент, який Тарас виготовляє власноруч. Після поранення йому довелося буквально заново придумувати, як на ній грати. Він експериментував із рухом плеча, пристосуваннями та новою технікою виконання, поки музика знову не стала частиною його життя.

Це історія не лише про реабілітацію ветерана після важкого поранення. Вона про те, як українська культура переживає війну через конкретних людей. Навчальний заклад може припинити існування, старі майстри можуть піти, звичний спосіб життя може зникнути — але знання продовжують передаватися від учителя до учня, від батька до сина, від майстра до наступного покоління.

У фільмі Тарас зустрічається зі своїм учителем Володимиром Кушпетом, згадує Кобзарський коледж, майстерню батька і людей, які допомогли йому знайти власний шлях у традиційній українській музиці. Те, що колись існувало в навчальних закладах, сьогодні продовжує жити у кобзарських цехах, невеликих спільнотах, майстернях і руках людей, які не дозволяють традиції перетворитися лише на музейний експонат.

Ще одна важлива частина серії — театр ветеранів. Тут військові не просто виконують ролі. Вони виходять на сцену зі своїм реальним досвідом, травмами, втратами, гумором і пам’яттю. Театр, музика і ремесло стають способом не повернути минуле, а створити для себе нове життя.

Для Тараса «новий код» — це тяглість: родова, родинна, земельна, побутова і культурна пам’ять. Те, що тримає людину, коли війна змінює майже все навколо.

Авторка та режисерка — Марина Чанкова

«Новий код_» — це документальний проєкт про звичайних людей у незвичайних обставинах, про сучасну війну та про культуру, яка не завмирає під час великих потрясінь, а змінюється разом із людьми.

Дивіться анонс другого сезону, повні епізоди «Нового коду_» та підписуйтеся на канал, щоб не пропустити нові історії.

Підтримка проєкту
Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду UCF:
та ТОВ «Авіокон проект»:

Приєднуйся до «Новий koд_»
Підписуйся на YouTube-канал, щоб не пропустити нові епізоди — підтримка української документалістики саме тут, у момент, коли вона найбільше потрібна.