СЛОВО ЯК ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ | Про тих, чия історія продовжується в наших вчинках

Проєкт створено за підтримки Українського Культурного Фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі» та партнера проєкту ТОВ "АВІОКОН ПРОЕКТ"

Другий сезон документального проєкту «Новий код_» продовжує розмову про людей творчих професій, яких війна змусила заново визначити власну роль, відповідальність і зв’язок із країною. Якщо перший сезон більше говорив про те, як цивільні митці опиняються у війську й змінюються під впливом фронту, то нові серії дивляться ширше: що відбувається з культурою, пам’яттю та ідентичністю, коли війна проходить крізь кілька поколінь однієї родини.

У центрі першої серії другого сезону — Олена Герасим’юк. Її історія починається не з фронту, а з родинної пам’яті. У сім’ї збереглася історія радянських репресій і примусового виселення 1947 року: покоління до неї вже переживало час, коли право залишатися собою, говорити своєю мовою і називати цю землю своєю мало реальну ціну. Для Олени це не просто сторінка минулого — це досвід, який переходить далі й формує власне розуміння відповідальності перед тими, хто був до нас.

Майдан став моментом, коли особиста українська ідентичність перестала бути абстракцією. Після початку російсько-української війни Олена говорить про відчуття провини через те, що вміла лише писати вірші, тоді як навколо була реальність, у якій людей потрібно було рятувати й захищати. Згодом вона долучилася до «Госпітальєрів» і протягом років працювала у медичній евакуації. Цей досвід змінив і ставлення до творчості: текст, за її словами, має працювати не лише на папері.

У фільмі поезія постає не як втеча від війни, а як спосіб говорити про те, що суспільство ще тільки намагається осмислити. Поетичний слем, публічні виступи, культурна дипломатія, українська мова, питання дому, окупації та деколонізації — усе це стає частиною боротьби за власний голос. Війна змінює не лише людей, а й саму українську культуру: теми, інтонації, сенси і навіть відповідь на питання, навіщо взагалі створювати мистецтво під час війни.

Окрема лінія серії — пам’ять про митців, які загинули або зникли безвісти. Проєкт «Недописані» збирає імена людей літератури й культури, чиї тексти, книжки, фотографії, музика та майбутні роботи вже ніколи не будуть завершені. Це не тільки список втрат, а спроба зберегти присутність тих, кого війна намагалася стерти. Пам’ять тут стає дією: назвати ім’я, прочитати текст, передати історію далі й не дозволити їй розчинитися після смерті людини.

Тут немає простої відповіді, що важливіше — слово чи вчинок. Серія показує, як вони починають працювати разом: досвід волонтерства й евакуації змінює тексти, а тексти допомагають говорити про втрати, яких неможливо повернути. Так виникає інший тип творчості — не відсторонений від реальності, а занурений у неї.

Ця серія — про зв’язок поколінь і про те, як чужий на перший погляд біль стає частиною власного вибору. Про те, що історична пам’ять може впливати на мову, творчість, громадянську позицію і рішення людини сьогодні. Про те, як культура переживає війну не в музеях і підручниках, а через конкретних людей, які продовжують писати, говорити, допомагати, сперечатися, пам’ятати й шукати сенс у реальності, де минуле постійно повертається.

Авторка та режисерка — Марина Чанкова

«Новий код_» — це документальний проєкт про звичайних людей у незвичайних обставинах, про сучасну війну та про культуру, яка не завмирає під час великих потрясінь, а змінюється разом із людьми.

Дивіться анонс другого сезону, повні епізоди «Нового коду_» та підписуйтеся на канал, щоб не пропустити нові історії.

Підтримка проєкту
Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду UCF:
та ТОВ «Авіокон проект»:

Приєднуйся до «Новий koд_»
Підписуйся на YouTube-канал, щоб не пропустити нові епізоди — підтримка української документалістики саме тут, у момент, коли вона найбільше потрібна.