«Війна — це лотерея. Не просто так я залишилась жива» — Людмила “Мальва” Менюк | Nostos

У цьому виступі ветеранка, психологиня, медіаторка та громадська діячка Людмила Менюк розповідає історію, яка почалася не у 2022-му, а ще у 2014 році. Після загибелі сина Станіслава вона добровільно пішла на фронт у 50 років, пройшла шлях від діловода до головного сержанта штурмової роти, стала першою жінкою, яка очолила бронетанкову службу батальйону, Бахмут, повернення до війська після повномасштабного вторгнення та знайшла нову місію — допомагати іншим ветеранам.

«Я не хотіла, щоб мої діти йшли на війну. Але, поважаючи своїх дітей, ти підтримуєш їхній вибір. А коли ворог убиває твою дитину — ти йдеш».

Людмила відверто говорить про власний досвід психологічної травми та пояснює, чому сама звернулася по допомогу до фахівців.

«Не встидаймося звертатися до психологів, бо це не про слабкість — це про силу. І це один із перших кроків до самого себе».

Окрема частина виступу присвячена принципу «рівний — рівному» — підходу, коли підтримка народжується не з повчань, а зі спільно пережитого досвіду.

«Це не йти попереду і казати: "Давай за мною". Це йти поряд. Підтримати, не осудити, допомогти знайти ресурс у самій людині».

Сьогодні Людмила Менюк консультує ветеранів і ветеранок, проводить групи психологічної підтримки, займається медіацією, адвокацією прав військових, а також розвиває власний ветеранський бізнес. Вона переконана: вона вижила не для того, щоб просто сидіти вдома на пенсії.

«Війна — це лотерея. Не просто так я залишилась жива. Мабуть, для того, щоб допомагати іншим, продовжувати жити».

Це розмова про силу, втрати, чорний гумор, підтримку своїх і про те, як людина, яка пережила величезну втрату, продовжує будувати життя та допомагати іншим робити те саме.