«Якби не цей грант, усе було б добре, але не так весело» — Дмитро та Уляна Остапенки | Nostos

Після поранення в Бахмуті Дмитро Остапенко більше не міг повернутися до роботи дитячим тренером, якій присвятив 16 років. А дружина взагалі вважала, що він поводив себе так, ніби в нього депресія: втратив цікавість до життя, став менш комунікабельним і активним.

Першою була маленька ідея на 17 квадратних метрів. Але поки чекали на грант, вирішили ризикнути і масштабуватися до 150 квадратів.

У просторі також діють спеціальні умови для військових і ветеранів, а команда допомагає тваринам, яких евакуювали з прифронтових територій.

У цьому випуску Дмитро та Уляна розповідають, як шукали свою справу, чому не варто боятися грантів, як пережити десяток невдалих бізнес-ідей і чому іноді головне — просто почати.

«Є купа можливостей. Користуйтеся, але беріть, робіть, ідіть».
Разом вони надихають інших ветеранів та ветеранок брати гранти, відкривати власний бізнес, бо страшніше - не спробувати.