Вас отруїли вайбом: Чому це не настрій, а вирок?

Чому ми все частіше кажемо «вайб» замість того, щоб описати власні почуття? Чи справді це просто нешкідливе сленгове слово, чи за ним ховається глобальна зміна нашої психіки після пандемії? Я зібрав 3 десятки досліджень на тему психології вайбу: від перших «позитивних вібрацій» Beach Boys до сучасної економіки емоцій та афективної політики. Чому ми купуємо не продукт, а «стан»? Як Charlie XCX та Євробачення використовують механізми миттєвого зчитування? І головне — чи не стаємо ми «собаками Павлова», якими керують через естетизовані емоції?
"Який вайб у Когікону для вас? Пишіть у коментарях — обговоримо!"

Усі використані джерела закріпив у коментарі через обмеження обсягу тексту в описі.