хейтспіч – панельний будинок(хто я є)

Це пісня про перевикуп, про відрефлексовану частину себе і страх її втратити.

Написав її за один день і вперше думаю що важливо додати контексту, щоб її краще та правильніше було зрозуміти.

Серед нескінченних годин дороги я примітив у вікно самотню панельку, яка прям от ідентична 1 в 1 до тієї, в якій я жив, коли був дитиною.

Весь наш район складався з абсолютно ідентичних будівель обʼєднаних між собою у великий лабіринт дворів. В дитинстві ця «безкінечна панелька» здавалась чимось затишним і рідним, якимось дуже великим «своїм» домом.
Вже в підлітковому віці повертаючись туди мене наче вивертало від цієї застряглої у минулому обвітшалої забудови й хотілось якомога швидше втекти подалі і ніколи не бачити цього.

Недавно в одну з цих панельок біля мого дому прилетів шахєд. Від вибуху у ній посипались поверхи, від будівлі наче відірвали шматок пазурами.
Після всіх жахіть і нескінченних руйнувань, побачених на власні очі за останні роки, після прильотів поруч, після ліквідації прильотів в Одесі, після поїздки в затоплений від підриву ГЕС Херсон і всього, після чого здається, що ну от гірше вже точно не може бути, ця картина все ж стала якимось особливим і особистим ударом в серце.
Окрім більш очевидного емпатійного болю за постраждалих, боляче ще й тому, що ворог одночасно наче намагається знищити не тільки твоє теперішнє і майбутнє, а й якусь сакральну частинку тебе самого, твого минулого.

В цей момент хочеться завити і вчепитись зубами у бетон, що завгодно зробити, щоб не віддати цю частинку і не дати цьому болю повторюватись. Хочеться врятувати людей, врятувати будівлю, врятувати частину себе.

Про це пісня "панельний будинок(хто я є)"

Також писалось майже повністю на колінці в тачці, але по якості вийшло трішки краще.

Підтримати батальйон DARKNODE:

Зіграємо два концерти 7 і 8 листопада в Києві.
Додали трішки квитків: