Чому ми помилялися щодо Скайлер у «Пуститися берега»?

Я переглядала «Пуститися берега» не вдруге і не вп'яте, тому здавалося, що надто добре знаю та розумію цю історію. Але з'явилося і дещо нове. Кримінальна складова з другої частини третього сезону почала наводити нудьгу; екшн втратив свій шарм і надалі обмежується лише раптовістю та гучними кліфхенгерами. Герої стали прісними, вони ніби самі хочуть, аби все нарешті скінчилося. Саме тому я обожнюю «Краще подзвонити Солу», а не «Пуститися берега»: хочете бойовик — буде війна картелю; хочете кримінальну історію від початку до кінця — отримаєте її разом із драмою, коханням чи комедією. Але моя повага до «Пуститися берега» незмінна, адже без цього проєкту не було б Джиммі.
Єдиним по-справжньому сильним персонажем для мене досі лишається Хенк. Його хочеться досліджувати, підтримувати, жаліти; хочеться мати такого друга чи колегу. Та Волтер Вайт моєї любові не мав ніколи — він просто прагматик, який час від часу занадто сильно в себе вірить. Я вперше не могла дочекатися, коли вже додивлюся серіал. Весь 4 та 5 сезони — це просто історія про его, де інколи трапляються геніальні рішення. Це вже не те, що я люблю. Закінчити на Ґасі було б неправильно, але й «влупити» ще один сезон здається зайвим.
Попри всю похмурість, я обожнюю те, як Вінс Ґілліґан зображає людську драму. Кім і Джиммі, Керол і Хелен, Волтер і Скайлер — це не просто пари, а союзи, засновані на глибинних емоціях і, зрештою, трагічних наслідках спільного вибору. Новий випуск присвячений першій парі у Vince Gilligan Multiverse — сім'ї Вайтів.

Підпишіться та натисніть , щоб отримати сповіщення про нові випуски.