19 квітня 2026 р.

Як побудувати бренд, не маючи ні таланту, ні смаку? Як створити колекцію одягу з унікальними орнаментами, не заплативши за це ні копійки? Як протягнути це все на міжнародну платформу, незважаючи на високу конкуренцію?
Галина Назаренко, Олеся Вакуленко, Олена Скицюк, Наталія Статива-Жарко, Ганна Собачко-Шостак, Віктор Раковський, Олександр Пажимський, Сергій Касьянов, Рустем Скибін, Марія Гринюк, Оксана Явір, Марія Примаченко...
Це ще не всі майстри, на яких дизайнерка Кацьянова роками будувала свій бренд, а за фактом — просто використовувала роботи митців та їхні імена! Як зручно відкрити книгу з роботами вже визнаної світом художниці й скопіювати її орнаменти. Але є маленьке «але»: майновими правами володіє музей, у якого ніхто не запитував дозволу на використання.
І якщо роботами Ганни Собачко-Шостак опікується музей і він же володіє майновими правами, то, наприклад, у Марії Примаченко є спадкоємці, перед якими також доведеться нести відповідальність.
Віктор Раковський і Сергій Касьянов — автори самчиківських орнаментів; Марія Гринюк і Оксана Явір — авторки орнаментів косівської кераміки;
Чи питала Кацьянова дозволу в когось із цих майстрів на використання їхньої інтелектуальної власності? Можливо, пані Юлія запросила когось із них представити свої роботи на показах у Катарі? Чи оплатила хоча б годину праці когось із майстрів, чиїми роботами вона заробляла собі репутацію та гонорари?
До речі, як поділилися колишні співробітники, навіть своїм швачкам Кацьянова не платила — просто «кидала» людей на гроші, розповідаючи їм, що вони мають бути вдячні за можливість доторкнутися до створення її «шедеврів»…
Знаєте, коли тільки на поверхні з’явилися роботи Галини Назаренко, Олени Скицюк, Олесі Вакуленко та Наталії Стативи-Жарко, я грішним ділом подумала, що після перших відео високопоставлені подруги пані Юлії спробують допомогти Кацьяновій вийти гідно з цієї ситуації, порадять бути порядною і залагодити ганебну ситуацію з порушенням авторського права. Але ніт! Зі сторінки Ольги Селих навіть не зникли публікації, де вона представляє Україну в низькопробних дизайнах Кацьянової з російською хохломою.
Що вже казати про вкрадені роботи українських художників. Кацьянову підтримують і вихваляють, називаючи «амбасадоркою української культури». А майстрам пропонують бути вдячними та не створювати конфліктів, бо, бачите, «вороги тільки радіють тому».
Але тим, хто підтримує подібну риторику, я хочу пояснити: більшість майстрів здатні самостійно представляти себе і свої роботи на будь-якій платформі, у тому числі міжнародній. У багатьох із них є власні дизайни з авторськими орнаментами, і це дійсно сучасні, якісні та самобутні роботи, а не той «нафталіновий непотріб», що тягне Кацьянова, представляючи як українське сучасне.
1 січня 2023 року набрала чинності нова редакція євроінтеграційного Закону України «Про авторське право і суміжні права». Цей закон замінив свого морально застарілого попередника. Тож зараз автори робіт і майстрині можуть реально захистити свої інтереси, свої права на багаторічну працю і дати зрозуміти Кацьяновій та всім її подругам і прихильникам, що погано — красти, а не говорити про крадіжку. Бо як легко і зручно зміщувати акценти та звинувачувати потерпілих у тому, що вони заявили про свою власність, власну працю та власні імена!
Зараз потерпілі майстрині звернулися до адвокатів та розпочали підготовку документів до суду. Юридичні послуги багатьом із них не по кишені, тому була відкрита «банка» для збору коштів на судові витрати. Консультаційні послуги коштують 4 тис. грн за годину, підготовка документів до суду — 9 тис. грн, а художня експертиза однієї роботи — 80 тис. грн.
Майстринями також було прийнято рішення, що після суду і компенсації Кацьяновою всіх судових позовів усі кошти будуть передані у благодійні фонди. Наша ціль — не заробити грошей на «дизайнерці», наша ціль — довести справу до кінця.
Хто бажає підтримати майстринь в боротьбі за свої права, поширюйте відео, коментуйте
Посилання на банку ⬇

На захист худ