schmalgauzen – І замалий, і неширокий

Сеньйорито акаціє,добрий вечір,
Я забув,що забув був вас,
Але осінь лягла на плечі,
Осінь,ви і осінній час

І коли ж стало любити важче,
І солодше любити знов
Сеньйорито,колюче щастя,
А хто воно за таке - любов?

Вже й сон твої цілує ноги,
Спориш сіріє за дверми,
Та заверни мене з дороги,
Ти хочеш,можеш,заверни

Невже нам дітись де немає,
Хіба ти в мене не одна
Ти б завернула та немає,
Ні слів,ні голосу нема

І замалий,і неширокий
Світ без берега і меж,
З ночі в ніч притихлим оком
В вікні дорогу стережеш

Суха та шибка чи волога
У сніголед,чи в дощосіч,
Але порожня йде дорога
З гори під гори,з ночі в ніч

Вже й сон твої цілує ноги,
Спориш сіріє за дверми,
Та заверни мене з дороги,
Ти хочеш,можеш,заверни

Невже нам дітись де немає,
Хіба ти в мене не одна
Ти б завернула та немає,
Ні слів,ні голосу нема

Вірші Миколи Вінграновського «Сенйорито Акаціє» та «І замалий і не широкий»
@MUZVAR

Слідкуйте за schmalgauzen: