Як виникає порядок із хаосу? Наука про самоорганізацію
Хмаринка Science
247 тис. підписників на YouTube
Додати в плейлист
Завантаження...
Лекція 17 "Емерджентність. 1 частина," ОНОВЛЕНОГО курсу "Біологія поведінки людини" професора Стенфордського університету Роберта Сапольскі.
Що відбувається, коли прості елементи об’єднуються у складну систему? Чи можна пояснити поведінку цілого, просто розібравши його на окремі частини? У цій лекції Роберт Сапольскі розглядає одну з ключових ідей сучасної науки — емерджентність, або здатність складних властивостей виникати з простих взаємодій.
Ми починаємо з редукціонізму — наукового підходу, який дозволяє розкладати складні явища на базові компоненти та досліджувати їх окремо. Саме цей принцип дав науці величезну кількість відкриттів. Але чи працює він завжди?
Сапольскі показує межі редукціонізму на прикладі теорії хаосу. Варіативність у складних системах — це не просто інформаційний шум, якого можна позбутися за допомогою точніших приладів. У деяких системах непередбачуваність є їхньою фундаментальною властивістю.
Далі ми переходимо до емерджентності та самоорганізації. Мурахи, бджоли, вода, мозок та інші складні системи демонструють дивовижний принцип: для виникнення складної поведінки не обов’язково потрібен центральний керівник або заздалегідь створений план. Безліч простих взаємодій може породжувати нові властивості, яких немає в окремих елементах.
Як мурашині колонії знаходять майже оптимальні маршрути? Як бджоли колективно обирають найкраще місце для нового вулика? І чому ці принципи сьогодні використовують навіть у комп’ютерних алгоритмах та ройовому інтелекті?
На каналі Хмаринка Science ми намагаємося популяризувати науку, розповідати різні цікаві речі, у тому числі новини, про космос, тварин чи природні явища.
Що відбувається, коли прості елементи об’єднуються у складну систему? Чи можна пояснити поведінку цілого, просто розібравши його на окремі частини? У цій лекції Роберт Сапольскі розглядає одну з ключових ідей сучасної науки — емерджентність, або здатність складних властивостей виникати з простих взаємодій.
Ми починаємо з редукціонізму — наукового підходу, який дозволяє розкладати складні явища на базові компоненти та досліджувати їх окремо. Саме цей принцип дав науці величезну кількість відкриттів. Але чи працює він завжди?
Сапольскі показує межі редукціонізму на прикладі теорії хаосу. Варіативність у складних системах — це не просто інформаційний шум, якого можна позбутися за допомогою точніших приладів. У деяких системах непередбачуваність є їхньою фундаментальною властивістю.
Далі ми переходимо до емерджентності та самоорганізації. Мурахи, бджоли, вода, мозок та інші складні системи демонструють дивовижний принцип: для виникнення складної поведінки не обов’язково потрібен центральний керівник або заздалегідь створений план. Безліч простих взаємодій може породжувати нові властивості, яких немає в окремих елементах.
Як мурашині колонії знаходять майже оптимальні маршрути? Як бджоли колективно обирають найкраще місце для нового вулика? І чому ці принципи сьогодні використовують навіть у комп’ютерних алгоритмах та ройовому інтелекті?
На каналі Хмаринка Science ми намагаємося популяризувати науку, розповідати різні цікаві речі, у тому числі новини, про космос, тварин чи природні явища.
Ще з цього каналу








Коментарі
+0Коментувати можуть лише зареєстровані користувачі.
Увійти або зареєструватися